Мені часом здається : я знала , що буде в кінці:
між снами - приблудами, між чуттям ,
І шрамами імпліцитної пам'яті на душі,
Між пульсом сто двадцять (безпідставно) і тихих прокльонів людей,
Між мовчанням і подихом
твоїх власних знайомих - Юдей *
Мені часом здається , що пам'ятаю , як було до :
твоя віра в справедливість, в щире людське добро ,
Про страх упокорення і пробою змінити щось - шанс...
І про чиюсь внутрішню гниль і до біса не рівний баланс.
Мені часто здається, що не пам'ятаю , як буде після чи по
Чию душу простили , чию опустили в світ , де панує розпач і зло...
Але знаєш , - НЕ БАЧИЛА тебе між неспокійних душ і порізаних болем гримас ,
між поринутих в совісті заблукавших й забувших про час .
Не чула тон безсилого стогону ,
Про прощення скритих гріхів,
Про те , що боліло , бо комусь спеціально й свідомо на рану сіль накришив.
То може наснилось , а може розкажу в кінці
Про твоя сталь і про силу , яка вистояла крізь все у кінці..
Про тебе .
Про мене.
Про неї , про нього
Й про них.
Про всіх , хто зберіг свій внутрішній лик .
Мені часом здається.(Хоч ні) . як це було давно,
Коли на плаву без підстав розбивалося наше судно
___
(Юдей - * від Юда)
20.03.2026
