|
Стара бджола до вулика не повернула,
Ніч провела одна на самоті,
Вона все пам'ятає, не забула,
Ті спільні дні у гурті, молоді.
Її побачив ранком на будові,
Не десь внизу, а метрів висоти семи,
Де горизонти вранішні бузкові,
Сиділа тихо, не рухнув крильми.
Взяв на долоню, дав води краплину,
Ледь доторкнулась й тихо поповзла,
Поклав у тінь, поспілкувавсь хвилину,
Життя дорога нас отут звела.
Та жде робота, згодом трудівницю
Відвідав ще раз, а вона вже "спить"...
Завершила трудів вервицю,
Така була її остання мить.
Все, що "записано", зробила,
Земний пройшовши шлях,
По собі пам'ять залишила
У новостворених роях.
І буде мед, і будуть квіти,
І розмаїтії плоди,
Коли усі Природи діти
Залишать по собі сліди.
25.07.2025 р.
ID:
1049870
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.10.2025 09:24:38
© дата внесення змiн: 20.10.2025 09:24:38
автор: Олекса Терен
Вкажіть причину вашої скарги
|
