Війна...
повторення незатишного слова
тремтінням по серцю, немов набатом душі...
і стогне Земля,
серед розбитих доріг і зім'ятої пам'яті,
ллються сльози і біль-струмками
по судинах рідного русла долі.
Потемніло і посивіло небо
від божевілля потворних тіней...
і лише сонце простягає
промені надії-
міцні крила віри.