***

Війна...
повторення  незатишного  слова
тремтінням  по  серцю,  немов  набатом  душі...
і  стогне  Земля,
серед  розбитих  доріг  і  зім'ятої  пам'яті,
ллються  сльози  і  біль-струмками
по  судинах  рідного  русла  долі.
Потемніло  і  посивіло  небо  
від  божевілля  потворних  тіней...
і  лише  сонце  простягає
промені  надії-
міцні  крила  віри.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2025
автор: Рясна Морва