Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ростислав Сердешний: Відлік 24. 02. 2022 р. Запис 2 - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Галина Лябук, 07.11.2024 - 14:26
Не мені судити Арестовича сьогодні, але тоді він роль заколисувача і психолога відіграв величезну. Ми з дня на день тоді очікували наступ рашистів з Білорусії. Долітало і до нас...
Ростислав Сердешний відповів на коментар Галина Лябук, 07.11.2024 - 16:51
Ніхто й не заперечує, що це було зроблено професійно, але, думаю, що на певному етапі йому стало незручно продовжувати в такому дусі, бо він як прогнозист, попопереджувач, передрікач, віщун, пророк, бо трішки так себе він поцизіонував, думаю, усвідомлював, що це одним-двома тижнями все не закінчиться. Психолог він чудовий. Когось заговорив, когось утримав. Що не кажи й мені хотілося вірити, що це все швидко минеться:hi
Зоя Бідило, 05.11.2024 - 13:09
Ми в 6 ранку були вже далеко за містом. Чоловік хвилювався, що треба йти на роботу. Співробітниці прийшли. Попили кави, погралися в комп'ютерні ігри і ближче до обіду їм дозволили піти додому.Близько 9 подзвонила подруга. Її подруга з ХТЗ вийшла з будинку, коли в сусідній під'їзд прилетіла ракета. Вона вціліла, загинула жінка біля сусіднього під'їзду. Сестра подруги пішла за хлібом. Коли побачила на вулиці рашистів з автоматами метрах в двухста від себе, відкрилися двері під'їзду поряд, звідти замахала руками жіночка: "Сюди! Ховайтеся сюди!" Сховалася. В новинах нічого про війну. Потім з Харкова - біля Лісопарку підбили рашистський танк. Така радість пройняла, коли стало зрозуміло, що Харків буде чинити опір. Дуже багато навкруги було вати. Здавалося, що побіжать зустрічати окупантів хлібом-сіллю. Не побігли! Дякую за спогад. Пишіть, щоб не написали за нас. Ростислав Сердешний відповів на коментар Зоя Бідило, 05.11.2024 - 17:31
Оце правильно. Щоб не написали за нас У нас у перші дні на дитячий садочок упало. Люди теж гинули. Одного загиблого (посікло осколками дома у власному ліжку) трохи навіть знав. Принаймні в обличчя. Приходив в гості до одного з сусідів по гуртожитку, в якому я колись жив. За танком ганялися ледве не по всьому місту, щоб поцілити. Вистояли. Не побігли. І це добре Ну, і це не просто спогад, а ще художній прозовий твір
|
|
|