Тінь минулого зникла,
Шум листки знов притих.
Спогади та зітхання
Залишили одних,
Слів завжди так замало.
Але я промовчу…
Моє серце палало,
Від думок не втечу,
Як мені жити завтра?
Як же бути тепер?
Ніжний голос надії
Він сьогодні помер,
Перед ним я вклоняюсь,
І знімаю вуаль.
Ту печаль не втопити,
Не забути на жаль.
