Вона-ядучий сигаретний дим,
Туманить розум,й всі вуста мої у нім.
Задихаюсь.
Кашляю.
Вдихаю знову.
І знаю-звикну,роблячи себе рабом її.
Вона-табак,який виною всьому.
Проникливо надломить рівновагу й сни,
Посіє в середині купу гною
Й ідучи,залишить все мені...
Вона-розвіяний,гнітючий попіл,
Що після себе хибну вабу оселив.
Я вірю,що відчую знову твої ноти
Не губами тільки-пальцями,що гасять чужаків.
