Навіщо прагнути верхівки,
Якщо так легко впасти вниз?
Тікайте, люди, у домівки
Й петлю кидайте на карниз.
Погляньте крізь віконну раму
На хворий нецікавий світ,
На молоду сп'янілу маму,
На купу байстрюків-сиріт,
На збожеволівших маньяків,
На безробітних і дурних,
На ожирівших псевдо-дяків,
Що наживаються на них,
На батька, справжнього тирана,
На інкубатора-доньку,
На сина профі-наркомана,
На шприц у лісі на пеньку.
На фрази під вікном даремні:
"Кохана, я тебе люблю!",
Хутчіш засуньте штори темні,
Й сміливо лізьте у петлю.
