У твоїх відповідях бракує щирості
Напевно тому я мовчки дивлюсь в підлогу
Неначе раб на страті чекаю милості,
А подумки вже спакувала валізи і зібралась в дорогу.
Я виправдань не чекаю, не хочу це слухати
Хіба потрібно щось казати коли завинив,
Достатньо того, що сказав пробач і вирішив постукати
Хоча ти місяцями так і не дзвонив...
І досить було любити тебе до втрати свідомості,
Прощати тобі найгірші на світі гріхи,
І бути неначе в трансі у стані невагомості,
Щоб потім тобі дозволити просто прийти...
А згодом чекати дзвінка у двері і плакати,
Бо з нас двох валізи спакувати наважився ти
Не буде милості, закінчиться все стратою
Мене ти не любив і вирішив піти..
