Дні осені сліз стікають в пісок..
Меланж зовсім зблід
на вітті.. А жаль..
Остання любов, сьогодні ми - вдвох..
Осіння любов..
Забута печаль..
А вітер листом шепоче з вікном...
Над твоїм виском
блищать серебром
Прожиті роки – солодкі й гіркі ..
А в них - наші дні, де ми ще такі
щасли́во - дурні,
зовсі́м молоді..
У вікнах туман знесвічує день..
І в тиші торкань
я чую тебе..
Я знову живу. Збуваюсь в тобі…
І шавлії дух
в цілунку твоїм
Із осені сном,її полином
злітає весь сонм
наболених втом …
..Злегка шелестить в годиннику час,
затягує мить,
зсипається в нас..
Остання любов..Осіння печаль..
І знову цей дощ..
Початок начал..
.
Хотілось би мені через роки написати такий вірш сплетений с любові та тепла... Дякую, Іриночка)
Irкina відповів на коментар Alena G., 21.10.2021 - 10:46
Альоночка, - у Вас свій,неповторний - Ваш стиль!В ньому море енергії і щирості..
Але,може дійсно - на кожен вік - свої вірші..
Дякую за Ваш класний коментар!
Alena G. відповів на коментар Irкina, 21.10.2021 - 10:51