Якщо на тому світі,
у астралі
реальні сни: і квіти,
і печалі,
а у саду – всі радощі мої,
я житиму іще,
як і живу донині
і вітром, і дощем,
весною – у долині,
де є любов, і щем,
і плай, і кураї –
мої аі*
на тихій полонині,
коли о тій
навіяній годині
я обнімаю
талію її.
* - міцний напій, модний у поетів срібного віку.
я житиму іще,
як і живу донині
і вітром, і дощем,
весною – у долині,
де є любов, і щем,
і плай, і кураї –
мої аі*
на тихій полонині,
коли о тій
навіяній годині
я обнімаю
талію її.
Як є любов, і щем...і кураї,
то пийте з насолодою аї
і обнімайте талію її
із радістю, без всякої печалі
тут, на землі...
а не десь там, в астралі.
Схоже – це вірш, написаний раніше.