прощатися.. слова тяжкі, мов камінь..
скупа сльоза по мужніх тих очах.
по краю йти, йти по тоненькій грані,
щоб щастя було в наших лиш руках
і кидатись в обійми, мов вовки на м'ясо,
бо хто ще зна, коли зустрінемося ми..
і що ж ти там шепочеш любим басом?
не чутно за моїм "НЕ ЙДИ!"
