Жорстокість інколи Твоя до сліз нестерпна.
Твоя байдужість слів морозить не на жарт.
Зізнайся хоч собі Ти щиро та відверто,
Що так не доведеш, чого Ти варт.
Твій дики погляд палить-спопеляє,
Так хочеться його згасить своїм теплом,
Лиш справжнього Тебе хай він не заховає
За вимитим до блиску, але порожнім тлом…
