Я відчуваю як важко тобі мамо,
Але повір, не легко і мені.
Я знаю, ти хочеш щоб всі були разом.
Але життя заставляє іти.
Усі розлетілись із гніздечка твого,
Неначе птахи в далекі краї.
Але ж ми приїжджаємо до дому,
Щоб зігрітися в родинному теплі.
Оживає все навколо, розцвітає,
А усмішка твоя зігріє на роки.
Ти чуєш як у лісі соловей співає?
А сонце землю умиває у росі.
Я не забуду ранки прохолодні.
І сонця схід, я не забуду на горі.
І не забуду я твоє ласкаве слово.
Усе це залишиться у моїй душі.
24.03.2009 р.