Із дзеркального простору
До сріблястих гаїв
Купка злиднів півостровом
Поганяла кротів,
Невідомо від кого в них
Був в руках аксельбант,
Зустрічав їх на березі
Сам Альфред Гільдебранд *,
Ніби мохом освячений,
Просто ангел з лиця -
Осяйний і збагачений,
Як келія ченця.
Щоб на всіх територіях,
Де кущився горіх,
Як сльозою на сповідях
Падав ввічливий сніг…
