Німа душа.
Ні болю, ні образ,
Дощ замивав
Сліди.. Не змив же, ні.
Чуття мішав
І порожнечу фраз...
Прощала Вам,
Ви, мабуть, теж мені.
Звичайний день,
Між суму сірих мряк.
На тлі калюж --
Минулого листи.
Шукати де
Загублене? І як
Своє "люблю"
Тепер Вам довести...
Не ідеал,
Сичать краплини: "Ще б..."
В сльоті нічній
Взаємний жар погас:
Півсотні жал
Впивалися дощем:
Простіть мені,
Я ж вибачила Вас.
