звук, один лиш звичайний звук:
звук поцілунку. простий поцілунок.
здивоване обличчя за віконним склом:
невже дійшло аж до цього?
ось і чолов'яга, що раптом кудись
побіг стрімголов; ось – дитина, що плакала.
а ось і дівчина, котра ненароком почула
голос брехні, – самої брехні не видно;
а сонце палає червоним вогнем,
а ліжко стоїть порожнім.
а ось і насильство. він – надзвичайно жорстокий;
вона неминуче скориться. опиратися вже не вийде.
марширує зла доля, мов батальйон фашистів;
воля зламалася; хтось лежить непорушно.
він сміявся; він плакав; він замріяно мружився.
він хоробро бився, й чесно загинув.
він був таким чоловіком, як всі:
не найгіршим і не найкращим.
і це невпинне шепотіння, шарудіння,
зітхання та плямкання багатьох випадкових обставин;
кожне обличчя хвилюється, мов неспокійне море;
кожна пара очей співчутливо закочується
догори, мов у спільній молитві.
раптом екран згасає; погляди всіх людей
скеровуються досередини
для осмислення того, що сталося:
чорний вершник на білім коні чвалає від нас вдалечінь,
беззмістовне життя минає, задоволене цим видовищем.
сльози течуть з очей гірко-гірським потоком;
вершник вже розчинився там, де сідає сонце
yet another movie, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=K0V0ytn8AL8
