Та ніч гриміла й рюмсала дощем,
Свистіли кулі і земля тремтіла...
Здавалося, війна оскаженіла,
Розпанахавши все своїм мечем...
Згубився час, затамувавши подих,
Вдивлялось, з жахом, на усе це, небо...
А смерть блукала, в пошуках, уперто
І кожен відчував холодний дотик...
Коли бій стих й розвіялась імла,
Важкий, похмурий, неутішний ранок,
Крізь сірість диму, втомленим серпанком,
Укрив бійців скривавлені тіла...
Так було тихо, наче все застигло,
Ні співу птаха і ні шелесту трави
Лишень дихання двох, вони змогли,
Вони вціліли, сивий батько з сином...
Вони вціліли, так вони змогли,
Щоб знову й знову битися, в борні!
Щоби воскресла їхня Україна!
