Я все віддала — без вагань, до краплини,
У кожному дотику — світ мій згорів.
Тепер моє серце — мов книга без ліній,
У ній вже не пишеться жоден мотив.
Мене не лякає самотність ні краплі,
Бо тиша не зрадить і сліз не зітре.
Я вже не чекаю, не мрію, не прагну
В мені те «кохаю» — як жирне тире.
Я вивчила ціну безмежного болю,
Й від щастя в мені — залишився лиш слід.
Тепер я — мов берег, розбитий любовʼю,
Що більше не рушить ні хвилею в лід.
Я більше не вірю у світлі прикраси,
У погляди, ніжні слова між людьми.
Бо кожне “кохаю” звучить — як гримаси,
Як ніж, як кілок, що застряг між грудьми.
Кохання було — не залишилось тіла,
Лиш попіл на шкірі й закляклий міжряд.
Я серце своє, що колись так горіло,
Залишила там, де не кличуть назад.
Я більше не плачу, не рву обітниці,
Бо сльози мої вже спалили мости.
Кохання моє — як поламана криця,
Яка вже не зможе нікого спасти…
В мені вже нема ні надії, ні жаху,
Я тиха, як небо без зір і без дна.
І серце моє вже відчуло розплату —
Воно просто померло. А у ньому — весна.
Не тягне душа до нової пожертви,
Мій погляд — мов попіл на деннім чолі.
Я стала для серця мов власна відсмертність,
Що спить серед тіней у мертвій землі.
І справа не в тому, що серце не може,
А в тому, що більше не хоче вже йти.
Бо те, що було — не повториться, Боже,
А інші — мов ехо… В якій лише ти…
Я більше не вірю у блискавки раю,
Бо навіть світанок — не мій вже тепер.
Кохання в мені не горить, а вмирає —
Бо ж ти мені ним … Усю душу роздер…
ID:
1043378
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.07.2025 07:11:52
© дата внесення змiн: 14.08.2025 22:14:31
автор: Вірсавія Стрельченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
