ПучЕчки трав сплітаєш у віночки,
Краса земна торкається душі.
Відлуння слів складаєш у рядочки,
Так непомітно творяться вірші.
В долоні ловиш чарівні сніжинки,
Що в сяйві зір, мов срібло, мерехтять.
В траві збираєш росяні перлинки,
І сходить в серце Божа благодать.
Буяє літо щедре і зелене,
Пахучі хвилі знизу - догори.
Цей дивний світ - для тебе і для мене,
Дивись, мовчи, співай чи говори...
Ти- є! Ти - тут! У цьому розмаїтті,
Тобі дано найкращі відчуття.
Це дар небес свій сенс збагнути в світі,
Ти - обраний продовжити ЖИТТЯ!
