-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
Як же добре чоловікам, завжди можуть порахувати жінці... скільки ще ходить незрячих по вулицях славетної України. Особливо в літні роки. Що тут розкажеш... Знову на висоті Катерина!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Мастере, за такий мудрий коментар! Сонячного Вам настрою і радісного дня! Дуже Вам рада!
Гарно і дотепно... Бач яка невдячна З Святом Вас!Кохання й любові! Й надії на теплі весняні дні. Хоч за вікном мете й завіває...Але ж жіноче серце завжди тепла бажає. Всього найкращого Вам!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніночко, Ваші прекрасні експромти завжди зігрівають душу! Щастя Вам, радості, миру і добра! Дуже Вам рада!