Вечірній чай у літньому саду,
Спадають рясно прохолодні роси.
А завтра вранці звістку я знайду ,
Що на сніданок завітала осінь.
Коли вона вернулась з тих доріг,
Якими час всі спогади розносить?
А вже ступила тихо на поріг,
І усміхнулась - що ж вітаймо осінь.
Ще обіймає тишею й теплом,
Хоч серпень полетів за журавлями.
Тепер ми разом, за одним столом,
І тиха радість ходить поміж нами.
Щиро дякую!
