Вірші у тиші найліпше читати.
Тиша й мовчання – моя цитадель.
Десь у нотатник писати цитати,
слів брати барви, немов акварель,
щоб малювати усе що зумію,
все те чим дихаю, те чим живу,
бо поринаючи у рефлексію
можу триматися я на плаву.
Зараз аж часто усього боюся,
так що від цього все тіло трясе.
Робить і той хто робити не мусить,
мусить триматися понад усе.
І я кажу собі "Знай, зараз де б ти
не опинилася завтра і з ким,
знайдуться завжди десь поряд адепти
в знищенні спокою сломом одним."
Знову кажу собі й далі читаю,
переглядаю вистави німі...
Вогкі відбитки на аркушах скраю
з думкою автора вже не самі.