Хай прийшла пора осіння,
Та ще сонячне проміння
Ніжно всіх нас зігріває,
Світлі думи навіває
Й добрі, милі почування,
І надії, й сподівання;
Усміх на вустах малює.
І немов співа й танцює
Серце, музикою б’ється.
Ніби немовля, сміється
Радісно душа крилата,
Надзвичайна і багата
На пресвітлі почування:
Радість, щастя та кохання
До життя, до сонця й світу.
Душу, сонечком зігріту,
Щастя аж переповняє.
Пишно в нім вона буяє,
Мов пахучі й гарні квіти,
Над якими древа віти
Похилили, їх торкають.
Віти квітоньки кохають.
А проміння сонця й далі
Ніжно гріє, всі печалі
В серці спалює, неначе
Вогнище палке, гаряче,
І утіхоньку вселяє,
Нею серце наповняє
Так, що втіха з нього ллється,
Серце ж мов співа, як б’ється.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2021
