У тому серпні залишилось літо,
Із щедрим сонцем, без гучних забав.
Молились люди, що вродило жито,
Хтось просто мріяв, плакав чи співав.
Таке воно тривожне і гаряче,
У протиріччях, в буднях суєти.
Наступне літо буде вже інакше,
А нашим дітям жити і рости.
В реаліях воєнної тривоги,
Минають їхні не дитячі дні .
Тож побажаймо світлої дороги,
Всім дітям, що зростали при війні.
Їм колискова - пісня про калину,
В них спогади - сирени й укриття.
Вони тримають світ і Україну,
Надію й віру у нове життя.
