У смерті і народженні невинні,
Ми діти полохливі із зірок.
Пізнавши світ, стає́мо трохо божевільні,
Ступивши в темряву хоча б маленький крок.
Ми не дорослі, ми шалені, ми є вільні,
Вивчати світ - інстинкт, веде до помилок,
А досвід ми ховаємо за плечі,
Він усмішки стирає до дірок.
Ми вільні діти, ми завжди́ чимось натхненні,
І, навіть, смуток наш достойний сторінок.
Ми не шукаємо пригод, не хочем втечі,
Ми прагнем в вічності прожити край зірок.
Ми вічно молоді, собі невірні,
Існуєм в Всесвіті емоцій і думок,
Які міняються постійно і невпинно,
Не наділяючи нас мудрістю з казок.
А світ жорстокий до таких людей злочинно,
Він без батьківської турботи і сварок,
Зрізає крила, коли ми у вись невпинно
Злітаємо, щоб жить серед зірок.