Зоряний Ткачу,
ти тчеш
не тільки основу неба,
чи місяця сяєво мовчазне,
а ще –
вільними
і нероздільними,
як Свобода і Ластівка, –
тчеш себе і мене…
До піткання
у міжзоряному полотні
ти додаєш сонячні промені,
що тремтять у тихім
неспішнім чеканні
на моїм підвіконні –
ніжні
сонячні промені,
а ще –
нової свідомості
тчеш
бачення кришталево-ясні.
Зоряний Ткачу,
у твоєму світлотканні
джерельно-прозоро бачу
хвилі лагідні
Любові чистої –
безумовної.
Істинної.
.
Ти – Ткач
Гармонії…
…І, як зірки,
світяться
на домотканім
твоїм полотні –
достойні
людські вчинки.
30.08.2025
Дуже гарно 
