Зоряний Ткачу,
ти тчеш
не тільки основу неба,
чи місяця сяєво мовчазне,
а ще —
вільними
і нероздільними,
як Свобода і Ластівка, —
тчеш себе і мене…
До пітка́ння
у міжзоряному полотні
ти додаєш сонячні промені,
що тремтять у тихім
неспішнім чеканні
на моїм підвіконні —
ніжні
сонячні промені,
а ще —
нової свідомості
тчеш
бачення кришталево-ясні.
Зоряний Ткачу,
у твоєму світлотканні
джерельно-прозоро бачу
хвилі лагідні
Любові чистої —
безумовної.
Істинної.
.
Ти — Ткач
Гармонії…
…І, як зірки,
світяться
на домотканім
твоїм полотні
достойні
людські вчинки.
30.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2025
автор: Валя Савелюк