В обіймах правічного Бугу
Колиска вербова пливе.
В розмаї зеленого лугу
Зозуля до гаю зове.
Так довго і щедро дарує
Мвгічно - пророче ку-ку.
А хвиля весняна нуртує,
Впадає у вічну ріку.
Ласкавий, мов літепло, вітер,
Дарує усмішки весні.
Трава і ясні первоцвіти
Доріжку встеляють мені.
Краплинками сонця і вітла,
Омріяна юність пливе.
Зозуля у лузі затихла,
А серце кохання зове.
