Чи знаєш ти, як плаче тиша,
Волає в темінь уночі?
Стіна безмовна все густіша
І час усівся на плечі.
А зверху давить пеленою
Ця хмара роздумів сумних,
Які по черзі наді мною
Витають, мов жахітні сни.
Тихенько цокає годинник,
Підперли стрілки циферблат,
Спинився час, який невпинно
Втікав удень кудись від нас.
Знайшов тут місце відпочити
Й зробив нестерпно довгу ніч.
А я із ним маю сидіти
Й дивитись в темінь цю без свіч.
І слухати волання тиші,
Та марення сумних думок,
Аж поки сон не приколише
Й сховає роздуми в куток.
