Чарівні звуки линуть звідусіль,
Шепоче вітер щось в берізкам в полі,
Тихо старі поскрипують дуби,
Усім розповідають свою долю.
А верби, мов дівчата молоді,
Біля ставка милуються красою,
Вода співає пісеньки сумні
Та хвилями цілується з пісочком.
І зупинившись тут хоча б на мить,
Можна почути дивні-дивні звуки,
Усе тут між собою гомонить,
Умій лишень природу серцем слухать.