Так і не зустрілися з тобою,
Догорає осінь у літах.
Мабуть, йшли повільною ходою,
Зустрічі були лише у снах.
Певно, страх притримував в дорозі,
Чи осінні непогожі дні?
Їх здолати ми були не в змозі,
Бо блукали довго в сірій млі.
Зупинялись, думали, гадали,
Знову поверталися назад,
Та серця наперекір жадали:
Щоб здолать душевний листопад.
Повернуть би з радістю в минуле,
Поки не засипала зима,
Доки злі вітри все не задули,
Доки жар сердець іще трима...
А, може, в осінь повернуть
І все забуть.
