Крадеться темінь, злодієм, у вічі…
Душа – у просинь, у безмежну вись.
Земне життя не проживати двічі,
Хоча, ще повернемося колись…
Міцніють крила ангелів небесні
І душі чиїсь повнять їх ряди.
Холодні зими та сльотливі весни
Не заглядають вже до них сюди.
Тут світло і тепло, і сяйво вічне,
З любові лиш безмежности витки.
Краса душі – за прийняте класичне.
За гроші – ні посади, ні квитки…
Збирається душа в далекий ирій –
Підкиньте їй любові та добра.
У світлі ніжну бережіть, у мирі –
Не згасла щоби вічности зоря.
20 січня 2019
(с) Валентина Гуменюк
