Торкнися до губ... до волосся...до тіла та серця.
Звільнися від сумнівів. Очі твої, як озерця.
В них душу твою та своє відображення бачу.
Я хочу усе відчувати...Долоню гарячу
свою поклади обережно сюди. Чуєш? Б'ється.
Все дужче і дужче.Одвічна мелодія серця.
Рукою по клавішах тіла, так ніжно...піано...
Від дотиків, що ледь відчутні так солодко й п'яно.
І так, ніби вперше, ця музика граючи вкотре
все змінює. Збудивши струни у громове форте
захоплює подих, кидає в обійми безодні...
Піано та форте...В нас є лише тут та сьогодні.
Настільки тонко передані емоції і відчуття ліричної героїні, що здається ніби рядки плавно переходять в мелодію тіла і імпульси фізичного дотику! Неймовірно!
приємно... 
Неймовірно! 
