Почуття в осінню пору загострюються,
Як хвороба, як ножі точаться.
Як струмінь води каміння гладить,
Так потік любові мізки тупить.
Тоді ми думаємо серцем: про країну,
Про любов свою й родину.
Забуваємо про сивий холод
І не помічаємо, як підкрався голод.
30.10.17
