Облиш, бо раптово, джерельним абзацом,
Тобі розказала про повінь душі.
Згадалися стиглі, густі спориші,
Що стежку встеляли зеленим матрацом.
Палаючий берег, холодна трава.
І вечір, той вечір, по вінця рум'яний!
І тихі, по справжньому щирі слова,
І вишні дозрілі, брунатнобагряні...
