Та скільки зусиль, скільки зронених слів витрачаємо ми,
Шукаючи виправдання на злочин чужий, чи підлоту!
Над серцем насилля проводимо знов,
Бо, зрештою, більше, аніж на те,
Щоби плекати любов.
...........................
Гаразд, – ти не знаєш, чого цьому серцю треба?
В такому разі віддай йому все святе,
Що маєш на цьому світі, аж від землі до неба,
Й ніколи, ані на мить, не пошкодуй про те!
Чи висмикни з вічності одну непомітну мить,
Мов іскру, що згасла у вікнах вашого сонного дому,
І подаруй її тому, хто завжди покірно мовчить,
Хто шанує твою незбагненність і потай краде твою втому.
- мудро 
