Звучить мелодія в душі́ якась печальна,
І я вповільнюю по вулиці свій крок,
Як квітка в дзеркалі, мені ти не реальна,
І золотий на шиї ланцюжок.
До твоїх кроків ніби прислухаюсь,
І що таке в мені ти віднайшла?
І, Слава Богу, я не оглядаюсь,
Бо, ненароком, щезнеш, як прийшла!
