Ти майстер, майстер сутінок й пітьми.
Ти майстер, що ковтає землю й хмари.
І мов цигарки, дотлівають сни,
Розбурхані воронами уяви.
Ти майстер, майстер сутінок й пітьми.
Ти, що живеш лиш витвором уяви,
Ковтни мене, мов рибу без приправи.
Я плаватиму у тобі завжди.
Ти майстер, майстер сутінок й пітьми.
Ти з тих, що оживають тільки зранку.
Тебе напівпусту чи напівповну склянку
Я вип'ю, мов рятунок від весни.
