Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
Впевнена, що навіть попри те, що ми здаємось нашим близьким прочитаними книгами, все одно залишаються упущені сторінки, на яких вписано найголовніше. Потрібно, щоб це кожен пам'ятав, щоб не пропустити важливого в житті
Вірш зворушує