Я думаю - скільки зможу?
Чи вибухне мозок з відчаю?
Чи ти нагодуєш, Боже,
Мене черговою притчею?
Ти скажеш – буває гірше,
Мені, мовляв, теж несолодко,
Мовчи і змирися ліпше –
Мовчання й смирення – золото…
Змиритись – чи варто жити?
Мовчати – чи варто дихати?
А долі дереворити –
Спіралі без входу й виходу,
Відбитки чорної фарби
Холодні, вугільно-матові…
Змиритись – втратити барви.
Чи варто? Миритись із втратою?
