tth Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…
27.12.2015
Олексо, я пам'ятаю притчу про Рєпіна і сапожніка. Але кому потрібні лапідарні коментарі типу ?
Тепер залишається намотати на вус, що рядки найбільш оригінального і нелапідарного Маяковського про "день работы і год труды і тысячи тонн словесной руды" нічого не варті.
У толерантній полеміці народжується істина. Хіба не так?
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Ігоре! Дискутувати треба. Як оті смайлики, так і відгуки типу гарнезно, мудрезно нічого в рості жодному з нас не додають... Та кожен автор має свій особистий стиль, з яким не раХуватися неможливо. Ось Ви за взірец берете трибуна ревоюціі, а мені більш до вподоби Данте зі своєю Беатріче.Та суть скоріш у тому, якими засобами виражати свою любовну чи громадянську позицію, яку ми чомусь іменуємо лірикою - лапідарно (з газетярсько-побутовими ознаками) чи в оригінальних образах, метафорах, епітетах... Адже рима - це ще не поезія! Хіба не так, Маестро?
Гарний текст, і тому гнус трохи випирає за його гармонічний простір. Можна було б щось на зразок: Коли темряви я не боюсь.Утомлю... краще утолю...
Але це моє бачення.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то втілюйте свою мрію, Ігоре! Моя така! Та радив би Вам не причісувати віршів...Розпатлано-розристані, як саме життя, краще сприймаються! Поетика як ремесло відточується впродовж роботи в поезіі, поетика у кожного різна...А поезія має своі стандарти... не боюсь сказати, що вони в мене інші... утолю і Утомлю різні за своєю експресією... Розмазане перше (та ще й не наше) і гостре друге! а щодо темряви я не боюсь скажу, що не лише темряви... не боюсь експериментувати, шукати нові образи! А вони і складають остов поезії... Лапідарність - то не моє! Пишіть,Ігоре!
а ми всі, що траплятимуться, спалимо, Саш 
Робити щасливими тих, хто з тобою поруч - це щастя, це талант...
то втілюйте свою мрію, Ігоре! Моя така! Та радив би Вам не причісувати віршів...Розпатлано-розристані, як саме життя, краще сприймаються! Поетика як ремесло відточується впродовж роботи в поезіі, поетика у кожного різна...А поезія має своі стандарти... не боюсь сказати, що вони в мене інші... утолю і Утомлю різні за своєю експресією... Розмазане перше (та ще й не наше) і гостре друге! а щодо темряви я не боюсь скажу, що не лише темряви... не боюсь експериментувати, шукати нові образи! А вони і складають остов поезії... Лапідарність - то не моє! 
Без слів... 
