Коли квітнуть маки, Ранком стигне поле, Воно манить з хати, Це криваве море. Тонеш, тонеш в ньому, Сон полонить душу, Тягнуть маки з дому, З втраченої суші. Плаваєш нестримно, Бабки, ген, літають! Чудні маки, дивні, - Квіти, що кохають.
ID: 604307 Рубрика: Поезія, Поетична мініатюра дата надходження: 05.09.2015 01:08:41 © дата внесення змiн: 08.12.2017 17:34:16 автор: rayocri
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie