tthВолинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії... То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь
Вишукано!Вийшло космічно, тобто ще один жанр - космічна лірика! До речі, оцей засіб побудови порівняння на запереченні - суто притаманне для українського фольклору: в чистім полі не орел літає,— То козак Голота добрим конем гуляє. Або "Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. " Загалом рідкісний і тільки наш засіб...Молодець!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вччителько! Ти як завше перебільшуєш... То лише наснилося...
Вччителько! Ти як завше перебільшуєш... То лише наснилося... 
Яка краса! 
не зовсім! 
