Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
і тут причаровують вуста магією. і тут солодкі обітниці дають. і манять в осінь вашу, де ви, неодмінно ви маєте чекати! - і як не піддатися спокісі і не ввірувати у світ нереальний, фантасмагоричний, такий пастельний, поелтелем у якому може бути тільки вона - Жінка!
ой, ворожеї-чарівниці, вмієте серця розбивати!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Які ж Ви слова умієте підібрати, щоб зігріти серце і душу автора.... Дякую! Після таких коментарів хочеться ще краще писати!...
Тепло і дуже ніжно! 
