А блискавиці срібна тятива
Навпіл синь небесну розколола.
І грому колісниця золота
Прогуркотіла ген за видноколом.
Радіє першим крапелькам дощу
Зело і квітка, і травинка кожна,
Що в сірий пил упали придорожній,
І напоїли землю досхочу.
Повіяв прохолодний вітерець,
І відступила спека поледнева.
Щодуху, через поле навпростець
Поспіша кудись гроза липнева.
