Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
Як каже Святе Писання: "спочатку було слово"... Повторю те, що вже написала: магія, магія, чари... А мені теж пан Микола і панна Марина Романович подарували пісню http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536517
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, люба пані Тетяно! Приємно! Зараз зайду послухати і Вашу пісню!
Чарівна звабниця - ніч, нам би таку ніч на Сході України
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж то... На жаль, Схід зараз огорнув непроглядний морок... Та все одно не втрачаємо надії на те, що увесь цей жах закінчиться. Дякую Вам, пане Романе, за такий душевний відгук!