Вічна боротьба
З серця треба вигнати раба…
Володимир Лучук
Лячно, друзі, кривді потурати,
Важко, друзі, правди не знайти.
Кров – рікою, скаженіють «браття» -
Смертоносці, упирі, кати.
Полум’я охоплює нам душі,
Зброєю стає для нас строфа,
Фарисеїв підпирати змусим
Спинами ганебного стовпа.
Страшно, друзі… Та не маєм права…
Наша доля – вічна боротьба.
Лиш тоді врятуємо державу,
Коли з серця вирвемо раба.
