Звучала пісня тихо і журливо
в гаю зеленім вечір замовкав.
Чіплялись струни зрадливо й манливо,
діставши ноти ніжні із октав.
У дику пущу промінь полохливо,
у прохолоду втомлено втікав.
В красі горішній вітер соромливо,
в вечірній тиші верби колихав.
У стайні Місяць солодко й пестливо,
зірок сестричок в сяйво пеленав.
Скінчив роботу швидко і ревниво
у плавнях красень милу виглядав.
Драбину скинув впевнено й сміливо,
звабливі перли з припічка дістав.
Обняв лілею міцно і щемливо,
свою кохану в груди цілував.
Чаклун купався в спокої наживо,
розкинув чари - поли серед трав.
Як той юнак закоханий у диво
по дивохтиву стежкою ступав.
Прекрасно 
