Які близькі ці недосяжні зорі,
А поміж ними місяць пропливає...
Там є й моя - єдина зірка долі,
Що все життя мене оберігає.
І ця земля, що житом колоситься
Та над ланами пташкою співає,
Як рідна мати, що тепер лиш сниться,
Невпинно долю ніжністю латає.
Що дам їм я, доки ще маю жити ?
Лише одне - безмірно іх любити.
(фото з інету)
Светло...красочно...ярко...душевно...с ентакой материнской нежностью...два с половиной катрена ласкового солнца и душистого запаха трав...будто вдыхаешь в себя крохотную частичку лета...ошнь одухотворенно...(и это я еще не льстю )
A.Kar-Te відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, серый и лохматый, захвалил Я думаю, что современные волки пивко попивают?
) 
...звёздочку достану 
...и тепло возьму 
...петь не перестану 
